В останній статті ми розглянули, що пророк Даниїл передбачив загибель Христа через визначене число років. Його пророцтво справдилося під час тріумфального входу Ісуса в Єрусалим – коли його представили як Христа Ізраїлю – рівно через 173 880 днів після видачі перського указу про відбудову Єрусалиму. Слово «загибель» відноситься до зображення пророком Ісаєю Пагона, що виженеться зі, здавалося б, мертвого пня. В інших варіантах перекладу згадується Пагін, котрий «буде зрізано». Як це розуміти?
У своїй книзі Ісая також наводить інші пророцтва, використовуючи інші образи на додаток до Пагона. Одним із образів є грядущий Слуга. Хто такий цей «Слуга»? Яка роль відведена йому? Ми детально розглянемо цей довгий уривок. Я наводжу його повністю без змін, додаючи лише декілька своїх коментарів:
Грядущий Слуга. Уривок із книги Ісаї 52:13-53:12
Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим.
І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – 15так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули.
Бачимо, що Слугою буде саме чоловік, адже Ісая вживає звертання «він», «його» й ціленаправлено описує майбутні події («вознесеться», «стане великим»), тож це чітке вичерпне пророцтво. Але про що конкретно в ньому йдеться?
У рядках про «многоту народів» знайшла свій відголосок Божа обіцянка, дана Аврааму на декілька століть раніше, що «всі племена землі» благословляться в ньому.
«Вигляд» Слуги, згідно пророцтва, буде спотворений і не матиме «нічого людського в собі». Не сказано однозначно, яка роль відведена Слузі, однак колись всі народи «довідаються».
53 1Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? 2 Він [Слуга], мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої.
Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. 3 Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.
Хоча багато народів буде на Слугу дивуватись, він буде «зневажений» і «чоловік бόлів, що зазнав недуги».
4 Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив.
5 Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.
Слуга візьме на себе «наші болі», при цьому буде «принижений» і «роздавлений». А «кара, що була на ньому» принесе спасіння і зцілення для кожного із «многоти народів».
Я пишу цю статтю на Страсну П’ятницю. Світські та біблійні джерела свідчать, що в цей день близько 2000 років тому (і все ж понад 700 років після написання Ісаєю цього пророцтва) Ісус був розп’ятий.
6 Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього.
Зі статті Спотворена сутність (частина 2) ми знаємо, що біблійне визначення гріха – це «недосягнення призначеної для нас цілі». Подібно до зігнутої стріли ми відхиляємося від правильної траєкторії. Цей Слуга понесе той самий гріх (беззаконня), який ми породили.
7 Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.
Слуга буде немов ягня, котре ведуть «на заріз». Проте він не буде ні оскаржувати свого покарання, ні навіть «розтуляти уста». Ми побачили в статті про жертвоприношення Авраама, що баран замістив собою сина Авраама. Цей баран – ягня – був забитий на горі Моріа. Ісус був розп’ятий на тому ж самому місці (гора Моріа = Єрусалим). Ягнят приносили в жертву на Песах – і Ісус був також страчений на Песах.
8 Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти?
Цього Слугу буде «вирвано з землі живих». Раніше пророк Даниїл писав, що Христос «буде погублений» після представлення його Месією перед народом Ізраїлю. Ісая також передбачає, що він буде «вирваний з землі живих» – тобто загине! Отже, в ту доленосну Страсну п’ятницю Ісус помер, був буквально «вирваний з землі живих», всього через кілька днів після того, як він був представлений Месією під час свого тріумфального входу в Єрусалим.
9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани…
Хоча Ісус був страчений і загинув як злочинець («з злочинцями визначили Йому гроба Його»), євангелісти пишуть, що багатий чоловік із правлячого синедріону – Йосип Ариматейський – взяв тіло Ісуса й поховав його у своїй гробниці (від Матвія 27:57-60). Ісус буквально здійснив обидві сторони парадоксального пророцтва – хоча «з злочинцями визначили Йому гроба Його», але «Його поховали в багатого».
10 Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню.
Жорстока смерть Ісуса не була жахливою випадковістю або нещастям. Волею Господа було «придавити його стражданням». Але навіщо? Подібно до системи жертвоприношень Мойсея, де ягнята були спокутною жертвою за гріхи віруючого, у даному випадку життя Слуги також покладене «в покуту» за гріхи. Чиї гріхи? Повертаючись до рядків про «многоту народів» (вище), маються на увазі гріхи кожного представника «многоти народів». Ісая говорить в тому числі про нас із вами.
11 Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.
Хоча уривок про Слугу описує жахливі речі, у кінці він змінює тон на оптимістичний і навіть переможний. Після страшного страждання, цей Слуга «побачить світло». Невже він повернеться до життя?! Даними рядками Ісая пророкує саме це. Я розглядав воскресіння Христове в одній зі своїх статей. Дивовижно, що існують свідчення воскресіння Христа й пророцтва про це – за сотні років до його приходу.
Отже, Слуга «побачить світло і … виправдає багатьох». Під «виправдати» мається на увазі дарувати «праведність». Ми розглядали, як Авраам отримав праведність від Бога. Аналогічним чином цей Слуга «виправдає», тобто дарує праведність «багатьом».
12 Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!
Уривок про Слугу неймовірним чином вказує на розп’яття й воскресіння Ісуса. Це дає деяким критикам підставу стверджувати, ніби євангельські розповіді були спеціально підігнані «у відповідності» до цього пророцтва про Слугу. Але заключні слова Ісаї спростовують ці твердження. Заключні слова пророчать не розп’яття та воскресіння як таке, а вплив смерті Ісуса на суспільство через багато років. Що саме передрікає Ісая? Цей Слуга, хоча й помре як злочинець, одного дня буде «між великими».
Євангелісти не могли підігнати цю частину «у відповідність» із пророцтвом, оскільки Євангелія були написані всього через кілька десятиліть після розп’яття Ісуса – коли вплив його смерті на суспільство був невідомим. У час написання Євангелій Ісус в очах світу залишався зачинателем «згубних забобонів», за що й поплатився. Зараз 2000 років потому ми бачимо вплив його смерті й усвідомлюємо, як з плином часу він став «великим». Євангелісти ніяк не могли цього передбачити, однак пророку Ісаї це вдалося. Слуга, також відомий як Пагін, своєю добровільною жертвою притягуватиме увагу людей – навіть поклонятися йому – як і передрікав Ісус, коли назвав себе «Сином Людським» на суді перед Синедріоном; і в цьому люди знайдуть ключ до спасіння.